У 2024 році — 110 років від початку Першої світової війни. Це була справжня воєнна катастрофа, яка стала своєрідним вектором подальшої історії XX століття. Більше на mykolaiv-yes.com.ua.
«Непопулярна» війна
Кажуть, що радянська історія з незрозумілих причин «забула» про Першу світову війну. Історіографія радянських часів оспівувала версію, яка полягала в тому, що радянські ідеологи 20-30- рр. XX століття бачили цю війну лише, як прелюдію до пролетарської революції. Вони, своєю чергою, старалися вибити з пам’яті людей події тієї доби, а головне — імена. Але ми з тим не згодні. Адже Перша світова не поступається по важливості навіть війні з Бонапартом. Та навіть перевершила її за масштабом. Її воїни хоробро захищали кордони та інтереси своєї вітчизни. Але радянщина вперто знищували згадки про тих, хто брав участь у тій війні, щоб обивателі не відверталися від «головної» події XX століття — революції пролетаріату та повалення диктатури буржуазії. У 1920-30 роках подібних згадувань особливо боялися, що стало для нас, нащадків, великою історичною втратою. Втрачено фотографії, поховання тощо.
Але чим більше наближалася Друга світова, тим більше починали пропагандувати «старий» патріотизм, посилаючись на героїв Порт-Артура, Севастополя та Бородина. У період 1941-1945 років почали з’являтися аналогічні порівняння. Сучасні історики та автори запевняють, що вивчення Першої світової війни реально активно почали змінюватися. Тепер немає жодних перешкод для повного та об’єктивного аналізу того історичного періоду. У цьому матеріалі ми будемо розповідати про Миколаїв у важкий період 1914-1917 років.
Миколаїв на початку Першої світової війни
Німець граф Пурталес, який виконував дипломатичні обов’язки у Росії в 1914 році, вручив ноту з оголошенням війни міністру іноземних справ Сергію Сазонову (зять прем’єр-міністра Петра Столипіна). Це було 19 липня того року за старим стилем. Наступного дня весь Миколаїв про це вже знав та молився за визволення від ворога. Треба додати, що на той час значна частина жителів імперії, зокрема робочих, мала патріотичний настрій. В тому ж 1914 році в Миколаєві відбулася маніфестація робочих, які працювали на суднобудівному заводі «Руссуд». Це сталося 22 липня. Захід зібрав кілька тисяч учасників. Маніфестанти підтримували уряд та царя Миколу II. Треба додати, що миколаївці підтримували монарха особливо у 1915 році після двох особистих візитів Миколи II до міста. У перший візит разом із вінценосним батьком до Миколаєва приїхав цесаревич Олексій. Тоді цар зупинився в Миколаєві лише на кілька годин, щоб подивитися війська на відомій й тепер локації — флотських казармах. Тоді в особистому щоденнику Микола II залишив записи, де схарактеризував свою подорож як приємну, а клімат Миколаївщини — сповнений приємного теплого повітря. Напевно, царя також тішила назва міста, що була співзвучна з його власним іменем.
…В перший тиждень Першої світової з Миколаєва у внутрішні губернії було вислано більшість німецькопідданих. Германський віцеконсул Фішер, австрійський віцеконсул Гойе та місцевий журналіст Фрідлендер, який публікувався у місцевих німецьких газетах, також були серед висланих. Фрідлендер тоді сказав своєму колезі про те, що мріє на швидке закінчення цієї страшної війни. Також він додав, що сподівається, щоб всі знову стали людьми.
Що робили під час війни
По всій імперії, зокрема в Миколаєві, з’являлися різні, як би зараз сказали, волонтерські організації. Війна, безумовно, загострила економічне становище народу. Отже, почали з’являтися союзи, метою яких було надання допомоги армії, населенню та пораненим військовим. Починають свою діяльність регіональні благодійні організації. Держава понад усе прагнула підтримати військових, забезпечити їх матеріально. 25 липня 1914 року в Миколаєві було створено спілку допомоги родинам запасних. До керівного складу спілки входило понад тридцять осіб. Суспільство активно збирало пожертви на користь тих родин, у яких мобілізація відібрала годувальників. Наприкінці 1914 року на обліку організації знаходилося понад 2100 сімей. А це — понад 5300 осіб.
Криза
Поступово економічна криза давала про себе знати. Ціни підскочили, пожертви стали мізерними. Цікавий факт: ті миколаївці, які не мали великого достатку, робили пожертви більш охоче ніж ті, хто дійсно мав капітал. Класика жанру, не інакше! Найактивніше ділилися коштами для нужденних керівництво та робочі суднобудівних заводів. Як можна здогадатися, не обійшлося й без злодіїв, які любили привласнити собі чужі гроші. Влітку 1916 року тривали розгляди справ щодо посадовців, які зловживали своїм професійним становищем. Жінки запасних, багатодітні матері, не отримували певний час виплати. В той час, як ці гроші отримували особи, що не мали жодного відношення до цієї категорії. Корупція. Знову класика жанру. Є речі, що на жаль, залишаються вічними у будь-які часи.
Організацією приймання поранених в місті опікувався спеціальний міський комітет, а 14 грудня 2014 року прибули перші поранені. З 1915 року поранених було все більше та більше. Організовували нові лазарети. миколаївські жінки також мали бажання допомогти у спільній справі та йшли на курси сестер милосердя. Низка поразок у 1915 р. змусила війська, у складі яких були й миколаївці, залишити Волинь, Польщу, частину Білорусі та Латвії. Разом з армією повзли колони біженців. З губерній, що вважалися прифронтовими, до Миколаєва почали приїжджати люди. Тоді у місті створили особливий комітет, який займався виключно питанням допомоги цій категорії населення. Частина біженців була працевлаштована на завод «Наваль». Окрім цього, керівництво приватної чоловічої гімназії запропонувало сімдесят місць у своїх класах. Дуже активно допомагали миколаївські освітяни. Миколаївські навчальні заклади під час Першої світової нараховували понад чотирнадцять тисяч учнів. Наприкінці весни 1915 року було створено Педагогічну комісію, яка взяла на себе клопіт по допомозі дітям запасних та біженців, що вчилися у місті. Учні Миколаєва проводили регулярні збори для пожертви, намагаючись допомогти тим, хто постраждав від війни. За період липень 1915 — жовтень 1916 рр. на навчальні приналежності, одяг та взуття постраждалим дітям завдяки старанням педагогічної комісії було зібрано близько 4500 рублів.
Замість епілогу
Під час війни велика кількість молодих миколаївських патріотів йшли воювати. Історія також береже згадку про тринадцятирічного миколаївського добровольця Павла Смоляного, якого нагородили за армійські заслуги. Хлопець був розвідником та передавав «своїм» важливу інформацію.
В березні 1917 року вибухнула революція, страшна та нещадна. Миколаїв сколихнувся від першої німецької окупації та громадянської війни. Страшна, темна нова епоха в житті міста.
На миколаївському старому кладовищі збереглося вісімнадцять поховань тих офіцерів, які загинула в перші роки війни, але спочатку їх було у десятки разів більше. Пізніше радянська влада зрівняла їх з землею. Але, все ж-таки, як важливо зберігати для нащадків військову історію рідного краю. Пам’ять про тих, хто боровся за свою землю заслуговує на шану та вічну пам’ять.