На площі перед мерією стоїть будівля, за фасадом якої прихована столітня історія гасел, змов, відбудов та влади, що змінювалися так само часто, як і архітектура довкола. Наша мерія – не просто адміністративна споруда, а дзеркало долі Миколаєва, у якому відобразилися імперські плани, революції, війни та сучасні перетворення. В цьому матеріалі на сайті mykolaiv-yes.com.ua своєрідний портрет міської влади в різні історичні епохи.
Початки влади та магістрат
Мер у сучасному значенні в Миколаєві був не завжди. Коли наше місто з’являлося навколо Адміралтейства на Інгулі, влада тут належала військовому губернатору або командуванню Чорноморського флоту. Лише згодом з’явився магістрат на Соборній площі. То була перша адміністративна будівля, яка поєднувала функції місцевої влади та біржі. Ідея магістрату належала князю Потьомкіну, а проєкт виконував архітектор Іван Старов.
Будівля магістрату стала центром адміністрації, поліції й комерції. Але ці перші кроки владарювання були нестабільними. Магістрат не витримав змін XX століття. Його знесли навесні 1936 року, за офіційною версією з метою розширення Соборної площі.
Так з’явились перші форми місцевої влади Миколаєва – через магістрат, підпорядкований військовій адміністрації, з обмеженим самоуправлінням і під жорстким контролем з центру.
Градоначальники й камертон влади
У 1795 році в Миколаєві було введено інститут градоначальника – чиновника з розширеними повноваженнями при заступникові князя Потьомкіна. Наприклад, з 1795 року до 6 листопада 1797 року чиновником був колезький асесор Воронковський. Влада градоначальника поєднувала як адміністративні, так і судові функції.
У XIX столітті влада мерії (чи аналогів) формувалася в тісній співпраці з військово-морським керівництвом. Наприклад, губернатори й морські командири (зокрема адмірали) самі відігравали роль “вищої” влади у місті. Так адмірал Олексій Грейг, губернатор з 1816 року, мав значний вплив на міський розвиток. Він ввів у Миколаєві тротуари, освітлення, Морську обсерваторію, заснував чоловічі та жіночі училища.
У 1833-1851 роках Миколаєвом у ролі військового губернатора керував Михайло Лазарев. Одночасно в 1835 році міський поліцмейстер Григорій Автамонов запропонував офіційне найменування вулиць. Він також запропонував поліційний поділ міста на частини (Городова, Адміралтейська, Херсонська слобідка).
Цей спосіб керування мирно поєднував військовий контроль і цивільне управління – місто фактично було “флотським”, а мерські функції часто виконували офіцери або чиновники, лояльні флоту.
Мери у XX столітті
У період революцій 1917-1918 років міська влада стрімко змінювалася. Посади градоначальника й міського голови були поєднані. За радянської доби повноваження міськради визначалися партійними структурами.
Олексій Семенович Акімов вважається одним із перших міських голів (по суті, він був військовим інженером та кораблебудівником). Він керував нашим містом у кінці XIX століття. Протягом першої половини XX століття мерами Миколаєва були Сергій Юріцин, Нікіфор Григор’єв, Ілля Шелехес, Петро Забудкін, Олександр Березін, Олександр Соколов, Василь Верхових.
За Радянського Союзу мерську владу контролювали міські комітети партії, виконкоми. Наприклад, під час Другої світової війни міськвиконкоми діяли під надскладними умовами. Після відступу нацистів 28 березня 1944 року Миколаїв залишився сильно зруйнований. Одним із завдань мерії стало відновлення інфраструктури, житла та комунікацій.
У 1954 році було споруджено нове приміщення міської ради на Адміральській вулиці, бо стара будівля була зруйнована. Тож XX століття – це ера централізованої радянської влади над місцевим самоврядуванням, зі значним впливом партії над усім мерським апаратом.
Пострадянський період
З набуттям незалежності України влада мерів стає виборчою і повноваження міської ради починають трансформуватися. З цього часу Миколаївська міська рада має 54 депутатів та голову, секретаря ради.
У період 2000-2010 років серед мерів виділяються конкретні імена. Наприклад, Володимир Чайка обирався мером 26 березня 2006 року. Його каденція ознаменувалася скандалами, пошуками компромісів з регіональною владою, критикою з боку громадськості. У бюлетенях тоді було багато розбіжностей.
Після Чайки серед мерів був Юрій Гранатуров, який з жовтня 2013 року виконував обов’язки міського голови. 25 травня 2014 року він був обраний офіційно.
Мери у ці роки – це рівень між локальним владним апаратом, громадою та обласними й центральними структурами. Вони відповідають за комуналку, дороги, бюджет, соціальну політику, але фінансування залежать від вищого рівня.
Архітектурні втрати й відновлення
Будівля мерії розташована на вулиці Адміральська, 20. Це місце вибране зі стратегічного погляду: центральна частина, а також вулиці, що ведуть до Бузького лиману, морського порту й суднобудівних корпусів.
Відомо, що під час Другої світової війни будівля попередньої мерії (управи) була повністю зруйнована. Новий корпус спорудили в 1954 році. Фасад із годинником, стилізація під класичні мотиви, симетрія й парадні сходи мають навіювати повагу до влади та стабільність. Поруч – редакції газет, інші служби.
Цікавим фактом є те, що архітектура Миколаївської мерії часто порівнюється з лондонською королівською резиденцією. Це через стиль і фасадні рішення. При цьому попередня магістратна споруда на Соборній площі (1914-1936 роки) мала балкони, з яких відкривався краєвид на переправу через Інгул, на Адміралтейство й порт.
Сучасність і виклики
Станом на кінець першої чверті XXI століття Миколаївська міська рада – це орган місцевого самоврядування громади, що охоплює місто. У раді 54 депутати, голова ради та секретар.
Мер – це окрема посада (міський голова). Він обирається громадянами. Функції мера: комунальне господарство, інфраструктура, транспорт, соціальні проєкти, бюджет, зовнішні зв’язки.
Серед викликів – руйнування інфраструктури ракетними ударами, потреба відновлення житлового фонду, модернізація комунальних мереж, надання соціальної допомоги внутрішньо переміщеним особам.
Окрім цього, мерія має балансувати між локальними потребами й підтримкою держави, залученням інвестицій у порт, суднобудівні й судноремонтні підприємства.
У період повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України, Миколаївська мерія функціонує в умовах воєнного стану, забезпечуючи водопостачання, евакуацію, ремонт…
Міжнародні зв’язки та роль мерії у відбудові міста
У 2023 році Миколаївська міська рада під керівництвом мера Олександр Сєнкевич уклала партнерства з чотирма європейськими містами: Сент-Гел’єр (Британські Острови), Крістіанстад (Норвегія), Ольборг (Данія) та Дуррес (Албанія). Через ці партнерські угоди місто отримало генератори, трансформаторні підстанції, медичне обладнання та автобуси.
У 2024 році мерія планувала розширити мережу з такими містами, як Глазго (Шотландія), Котка (Фінляндія) та Барі (Італія). Крім того, міська влада спільно з United Nations Development Programme (UNDP) та іншими міжнародними партнерами проводила конференцію “City on the Wave” 1 листопада 2024 року, присвячену сталому відновленню міста та новій економічній моделі.
У сфері закупівель мерія здійснила реформу. 13 вересня 2023 року було затверджено зміни у підходах публічних закупівель, створено комітет закупівель, введено машинозчитувані формати оприлюднення.
Таким чином, мерія Миколаєва не лише керує містом, а виступає як міжнародний центр відбудови, залучення ресурсів і модернізації місцевого управління.
Джерела: