Четвер, 23 Червня, 2022

Мери міста Миколаєва: ретроспектива

Міські голови в Миколаєві з’явилися майже з самого моменту заснування міста. Майже сто років містом одноосібно керували військові. Адже, Миколаїв будували, як військове місто. Дехто вважає, що першим мером нашого міста був його будівничий Михайло Фалєєв. Проте, це не так. Більше на mykolaiv-yes.com.ua.

Посада міського голови – виборна. Хоча й над ним був керівник – “начальник міста”. Ось на цю посаду призначали. До речі, “градоначальники” у Миколаєві майже всі були військовими. Виключенням був лише Микола Павлович Леонтович.  Він не лише був цивільним “градоначальником”, а й поєднував цю посаду з посадою міського голови. А от мери в основному обирались з миколаївського купецтва.

У 1917 році посади “градоначальника” і міського голови об’єднали в одну.  Загалом мери в Миколаєві були за будь-якої влади. Інколи їхню назву змінювали. Проте, суть посади мера не змінювались. Вони обирались і керували містом. 

На жаль, не про всіх Миколаївських мерів збереглись точні відомості. Про тих, хто керував Миколаєвом з моменту його заснування, в Державному архіві залишились лише прізвища і дати перебування на посаді міського голови. 20 століття зберігло більше відомостей. 

Олексій Семенович Акімов

Олексій Семенович Акімов вважається першим міським головою. Можна сказати, що це один з найзагадковіших мерів Миколаєва. Його біографія – це життєпис військового і кораблебудівника. 

Олексій Акімов народився в 1799 році на Харківщині. Зробив кар’єру військового. Проте, все змінило стажування в Англії. Навчатись будівництву кораблів його направив Миколаївський губернатор  Олексій Грейг. 

За своє життя на верфях Миколаївського адміралтейства, а також верфях Одесі Олексій Акімов збудував 40 кораблів різних класів. У 1855 році керував роботами з будівництва миколаївського порту, а також наплавного мосту через Бузький лиман між Спаськом і Варварівкою. 

Загадковість його біографії проявляється в тому, що невідома точна дата його смерті. Вона розходиться з даними Миколаївського державного архіву, де вказано, що Олексій Акімов в якості міського голови керував Миколаєвом у 1872-1873 роках. Інше джерело – Енциклопедичний словник “Николаевцы с 1789 по 1999 год” подає інформацію про рік смерті – після 1860-го і зовсім не згадує діяльність Акімова в якості мера. 

Микола Павлович Леонтович

Микола Леонтович очолював дореволюційний Миколаїв найдовше – 9 років. Його можна вважати найвідомішим і найшанованішим міським головою. Саме за його керування Миколаїв отримав водогін, електричний трамвай. Але найвідомішим його досягненням залишається зоопарк. Як ми вже зазначали, Микола Леонтович об’єднав дві посади іі вдало виконував свої обов’язки. 

На жаль, нова влада – більшовицька, не оцінила працю Леонтовича ні на посаді міського голови, ні в якості директора зоопарку. Миколу Павловича двічі заарештовували. Другий арешт завершився радянським табором, з якого Леонтович вже не повернувся. 

Миколаївці вшанували пам’ять міського голови не лише зберігши його улюблене творіння – зоопарк, а й назвали площу перед ним на честь Леонтовича. 

Сергій Петрович Юріцин

Сергій Юріцин в якості мера цікавий тим, що офіційно його посада називалась не міський голова, а комісар міста. 

Сергій Юріцин з самого початку своєї журналістської і політичної кар’єри відзначався  волелюбними поглядами.  Був голосним Міської думи. Паралельно займався наукою. Видавав науковий журнал. 

Після Лютневої революції спочатку був Херсонським губернським комісаром. Підтримував есерів і балотувався від їхньої партії. Комісаром Миколаєва став у 1918 році. На цю посаду його обрала Миколаївська міська дума. Керував містом не довго. Миколаїв захопили більшовики і Юріцин втік. Повернувся вже з денікінським генералом Слащовим і  знову посів стару посаду. Насправді вся влада належала Слащову. Юріцин для міста не зробив нічого корисного. 

Нікіфор Олександрович Григор’єв

Керував Миколаєвом навіть  отаман – Нікіфор Григор’єв. Він примудрився організувати спротив проти австро-угорців, Української держави і Червоної армії.

Перед тим, як стати отаманом, Нікіфор Григор’єв  трохи повоював у російсько-японській війні. Потім  був звільнений у запас і працював чиновником. На військову службу його повернула Перша світова війна. 

А далі все поступово. Майбутній отаман Миколаєва підтримав Петлюру, згодом служив у Скоропадського. В 1918 році його звільнили в запас, але Григор’єва це не зупинило. Він став партизанити. В 1919 році Директорія призначає його комісаром Херсонської губернії, до тоді якої входив і Миколаїв.  В цей же час він оголошує себе отаманом Миколаєва. Чогось хорошого для міста не зробив. Згодом загинув в Олександрії (Кіровоградщина). 

Ілля Шелехес, Петро Забудкін, Олександр Березін,Олександр Соколов, Василь Верхових

За часів становлення радянської влади Миколаєвом керували відповідальні секретарі комуністичної партії. Вони змінювали один одного кожні два роки. В архівах їх цілий список. В основному не місцеві. Міста не знали, та й за два роки щось спеціально для Миколаєва не робили. Згадаймо, яким важким був період. Нова влада руйнувала храми, буквально змінювала під себе цілі громади. Тривали репресії, шукали зрадників революції. 

Орест Сидорович Масикевич

Про Ореста Масикевича варто згадати, так як він був першим і єдиним бургомістром Миколаєва. Після нього керували Миколаєвом лише фашисти-вйськові. 

Масикевич приїхав до Миколаєва з Буковини. Був призначений бургомістром Миколаєва і керував містом до грудня 1941 року. Потім з цієї посади окупанти його звільнили і звинуватили в націоналізмі і боротьбі проти фашизму. Йому вдалось вижити іі після арештів як Гестапо, так і НКВС.

Іван Максимович Канаєв

Іван Канаєв був Миколаївським міським головою з 1974 по 1982 рік. Миколаївці старшого покоління згадують його теплими словами. Майже в кожному куточку міста є об’єкт, який нагадує про цього міського голову. За його часів в Миколаєві будувалось житло, споруджуються об’єкти соціальної і культурної сфери. Це обласний Палац культури, дитяче містечко “Казка”. При Канаєві був збудований новий зоопарк. 

Містяни вшанували Івана Максимовича Канаєва званням “Почесний городянин міста”.  

Володимир Дмитрович Чайка

13 років місто очолював Володимир Чайка. Його називали “народним мером”. Він змінив на посаді міського голови Анатолія Олійника. Вперше переміг на довиборах. Потім миколаївці ще двічі висловлювали довіру Володимиру Чайці. Завжди усміхнений, умів знайти підхід до кожного. Містяни ще пам’ятають пісню “Белые крылья” у його виконанні. 

Хоча за часів керування містом Володимир Чайка не збудував нічого серйозного. Навпаки, Миколаїв заполонили торговельні ларьки. Місто отримало ганебне прізвисько “будкоград”. Було й чимало скандалів, пов’язаних з земельними ділянками. Проте, в пам’яті частини миколаївців Чайка – найулюбленіший мер. 

Олександр Федорович Сєнкевич

Олександр Сєнкевич зайняв мерське крісло в 2015 році. Тоді, на хвилі боротьби з російським впливом вн протистояв конкуренту, якого якраз  звинувачували в підтримці сусідньої держави. Тож пройшов перший тур і впевнено переміг в другому Ігоря Дятлова. 

Мер- ІТ-шник став улюбленцем молоді. Але перебування на посаді Олександра Сєнкевича не було безхмарним. Міські депутати не були задоволені, як він керує містом, й в 2018 році оголосили йому імпічмент. Це вперше, коли таким чином Миколаївському міському голові висловили недовіру. Сєнкевич відновився на посаді через суд, здобувши юридичну перемогу у всіх інстанціях. 

Миколаївці переобрали його й на другий термін. Олександр Сєнкевич знову опинився в центрі скандалу. Цього разу це стосувалось ремонту Соборной площі. Була відкрита навіть кримінальна справа, по якій проходили кілька чиновників Департаменту ЖКГ. 

Реалізувал проєкт будівництва дюкера у Варварівку. Заасфальтували частину вулиць міста.