У ті страшні часи, коли Миколаївщина була окупована німецько-фашистськими загарбниками, місцеві підпільні організації чинили їм активний спротив. Більше на mykolaiv-yes.com.ua.
Спільна боротьба проти нацистів
У період з 1941 по 1944 в Миколаївській області діяли чисельні бойові підпільні групи. Вони були створені в сорока двох селах. Миколаївський підпільний центр був пов’язаний з аналогічними об’єднаннями Кіровограду (тепер Кропивницький), Херсону та Одеси. Таємний зв’язок повстанців оперізував весь Південь України. Цей патріотичний рух з’явився одразу на початку окупації. Сили спротиву зростали дуже швидко та масштабно. Підпіллям керував саме Миколаївський центр. Боротьба проти гітлерівців у Миколаєві та степному Прибужжі мала свою специфіку. Сховати великий загін повстанців або облаштувати склад зі зброєю тут було неможливо. Але диверсанти-чекісти, які діяли в Миколаєві за наказом органів радянської державної безпеки, досить вдало виконували завдання Миколаївського центру.
Діяльність диверсантів
Учасники Миколаївського центру підірвали склад з запчастинами до німецьких танків та автомобілів. Склад був розташований на території «Луна-парку», якій відомий старожилам міста за старими назвами Міський сад тверезості та парк ім. Г. Петровського. Під час окупації гітлерівці перейменували його в «Луна-парк», але за час нацистського панування в Миколаєві жоден атракціон там не з’явився.
«Південна корабельня» також зазнала міцного удару від підпільників. В результаті цієї атаки величезний плавдок пішов на дно. А в той самий момент там, в очікуванні ремонту, стояли судна німецьких окупантів та їх румунських посібників.
В Миколаєві з’являлися агітаційні брошури, які закликали містян не боятися та в усілякий спосіб боротися з фашистами, які тримали у своїх закривавлених руках страдницьке місто. Майор Віктор Лягін був справжнім спеціалістом щодо ліквідації ворожих об’єктів та перехоплення інформації. Найбільш вдала його операція відбулася за Інгульським мостом — це був вибух на військовому аеродромі. У сільських громадах та на підприємствах члени Миколаївського центру влаштовували саботажі. Нестримні партизани, хоробрі патріоти, безстрашні учасники миколаївського підпілля були швидкими, рішучими та непомітними. Поступово до лав їх організації долучалися нові члени. Окупація та нацистська влада були нестерпними. Ті особи, які не пали духом, ставали диверсантами.
Детальніше про Лягіна
Безумовно, ватажком підпілля міг бути тільки хоробрий чоловік та досвідчений розвідник. Саме таким й був Віктор Лягін, який під вигаданим прізвищем «Корнєв» приїхав до Миколаєва для подальших спецоперацій 28 липня 1941 року. Йому прийшлося працювати під прикриттям. Про його справжню мету знали лише його товариші по Миколаївському центру. Для решти він був інженером-технологом. Оселився Віктор в родині німецьких колоністів як чоловік Магди Дукарт.
Німецькі високі чини завжди були «бажаними» гостями в цьому будинку. Лягін грав роль хорошого хлопця, звичайного миколаївця, який «підтримував» режим окупантів. Його дуже поважав адмірал фон Бодекер, який контролював всю суднобудівельну галузь Чорноморського узбережжя.
Гітлерівський міністр Розенберг у своєму радіозверненні у вересні 1941 року зазначив, що Миколаїв належить до південних міст-перлин, де німецьким солдатам краще, ніж вдома. За ці зухвалі слова «лягінці» вчинили той самий величезний підпал німецького гаража та складу, про який ми вже казали у статті. Тоді вдалося ліквідувати понад тридцять нацистів, кілька десятків автомобілів тощо. І це тільки деякі операції Лягіна та його товаришів по підриванню діяльності окупантів. Таких було дуже багато.
Сам Лягін пав жертвою зрадника. Його заарештували та п’ять місяців допитували, проте Віктор не здав інших учасників підпілля. 17 липня 1943 його було страчено через розстріл. Але смерть керівника Миколаївського центру не зупинила решту підпільників. Їх активний спротив тривав до самої деокупації у 1944 році.