Наполеонівські війни тривали в період 1803-1815 років. Це одні з наймасштабніших військових конфліктів Європи. Участь молодого Миколаєва, міста на півдні України, в цих подіях була визначною. Завдяки своєму стратегічному розташуванню та розвитку як суднобудівного центру, Миколаїв відіграв важливу роль у забезпеченні Російської імперії військово-морськими силами та інфраструктурою. У цьому матеріалі на сайті mykolaiv-yes.com.ua розглянемо ключові аспекти участі нашого міста у наполеонівських війнах.
Суднобудівні верфі Миколаєва
У 1788-му році, за рік до заснування міста Миколаєва, за наказом генерала Григорія Потьомкіна (1739-1791) було створено Миколаївське Адміралтейство. Згодом воно стало основою для суднобудівної індустрії міста. Під час наполеонівських війн верфі Адміралтейства працювали безперервно. Вони виготовляли не лише військові судна, а й допоміжні кораблі для транспортування військ і продовольства.
У 1810-му році на миколаївських верфях було закладено лінійний корабель “Святий Миколай”. Він став символом військово-морської могутності Російської імперії на півдні.
До 1812-го року на верфях працювали вже понад 3 тис. робітників. Серед них були не лише місцеві ремісники, а й наймані майстри з інших регіонів. Для будівництва кораблів тут використовували українські матеріали. Зокрема дуб із Херсонщини та залізо з Кривого Рогу.
За роки наполеонівських війн у Миколаєві було збудовано понад 15 великих військових кораблів і величезну кількість менших суден. Відомо, що за цей час миколаївські верфі забезпечили флот понад 70% необхідних суден. Це робило миколаївські верфі незамінними у забезпеченні військових операцій на Чорному морі. І завдяки цьому Миколаїв здобув статус одного з найважливіших суднобудівних центрів Російської імперії.
Участь миколаївських моряків у війні
Миколаївські моряки активно брали участь у бойових діях на Чорному морі. У 1811-му році ескадра під командуванням контрадмірала Дмитра Сенявіна, до складу якої входили миколаївські кораблі, завдала поразки османському флоту біля Дарданелл. Ця перемога зменшила загрозу французько-османського альянсу та зміцнила позиції Російської імперії на південному фланзі.
Особливо варто згадати екіпаж корабля “Три Святителі”. У 1813-му році, незважаючи на чисельну перевагу супротивника, він зупинив атаку трьох османських суден. Більшість членів екіпажу були уродженцями Миколаєва або проходили навчання у місцевих морських школах. Завдяки відвазі миколаївських моряків російський флот зберіг панування на Чорному морі протягом усієї війни.
Водночас миколаївські моряки були залучені в розвідувальних операціях. Відомо, що у 1812-му році вони організували секретну операцію з передачі інформації про рух французьких військ у районі Балкан. Завдяки їхнім діям було попереджено кілька нападів на російські кораблі.
Роль адмірала Олексія Грейга в обороні Чорного моря
Олексій Самуїлович Грейг (1775-1845) за походженням був шотландцем. У 1803-му році його призначили начальником Чорноморського флоту. Діяльність Олексія Грейга значно вплинула й на розвиток Миколаєва як центру суднобудування. Адже завдяки його керівництву було посилено обороноздатність Чорного моря та модернізовано флот.
Під час наполеонівських війн Олексій Самуїлович організував будівництво нових військових кораблів у миколаївських верфях. З 1803-го по 1815-ий роки тут було побудовано понад 20 військових суден. Зокрема лінійні кораблі “Російський Орел” і “Святий Павло”. Вони брали участь у бойових діях проти французького флоту.
Олексій Грейг особисто інспектував кожен новозбудований корабель. Він контролював якість матеріалів та технологічні процеси на кожній миколаївській верфі. У своїх листах до адмірала Федора Ушакова (1745-1817) він часто наголошував на необхідності інновацій у галузі суднобудування.
У 1807-му році, коли російський Чорноморський флот отримав завдання протидіяти французьким союзникам в Османській імперії, миколаївські кораблі стали ключовою частиною цієї кампанії. Олексій Самуїлович забезпечив організацію навчань для моряків, оновлення навігаційних карт і ремонт кораблів. І, як наслідок, все це істотно зміцнило бойові можливості флоту.
Зусилля Олексія Грейга сприяли багатьом успішним операціям. Зокрема перемозі у битві під Синопом у 1811-му році. Тоді там було знищено понад 15 османських кораблів.
Миколаїв як логістичний центр
З початком французько-російської війни 1812-го року Миколаїв став важливим пунктом для постачання продовольства, зброї та боєприпасів. У місті було створено кілька складів для зберігання зерна та фуражу, які доставлялися на фронт. Варто зазначити, що кількість таких складів збільшилася з 12 у 1807-му році до 28 у 1813-му. Основними пунктами розвантаження були порти на Бузькому лимані.
У 1812-му році в Миколаєві було створено гарнізон, який налічував близько 5 тис. солдатів. Військові частини займалися охороною стратегічних об’єктів. Як от, наприклад, Адміралтейство, склади та порти.
Під керівництвом інженера Андрія Клокачова у цей час було збудовано додаткові фортифікаційні споруди навколо Миколаєва. Особливою гордістю логістичного центру стали спеціально збудовані дороги, які з’єднували Миколаїв з Одесою та Херсоном. Вони значно спростили транспортування військових ресурсів.
Крім цього, Миколаїв став центром медичного забезпечення. У 1813-му році тут було відкрито військовий шпиталь на 200 ліжок, де лікували поранених солдатів. Лікарі, серед яких особливо відзначився Єгор Тарновський, впроваджували нові методи хірургії. І, це неабияк підвищувало виживання військових.
Вплив наполеонівських війн на розвиток Миколаєва
Наполеонівські війни мали серйозний вплив на економіку та інфраструктуру Миколаєва. Завдяки зростанню попиту на кораблі та зброю місто отримало значні інвестиції від російського уряду.
До 1815-го року чисельність населення Миколаєва зросла з 10 тис. до 18 тис. осіб. Більшість новоприбулих були ремісниками, інженерами та військовими. І майже всі вони брали бодай якусь участь у розвитку міста.
Зростання промисловості призвело до появи нових майстерень і заводів. Так, у 1814-му році у Миколаєві з’явилася перша металообробна фабрика. Вона виготовляла деталі для кораблів і військове спорядження.
Суттєвих змін тоді зазнала навіть міська архітектура. У 1813-му році було завершено будівництво нової будівлі Адміралтейства за проєктом архітектора Франца Бофо. Згодом вона стала символом Миколаєва як суднобудівного центру.
Також було побудовано нові дороги, що з’єднували Миколаїв із Херсоном, Одесою та іншими важливими містами. Це зменшило час перевезення вантажів удвічі. До 1815-го року через миколаївські порти проходило близько 60% усього експорту зерна з південних регіонів Російської імперії.
Отримала поштовх у розвитку і соціальна інфраструктура Миколаєва. У 1814-му році було відкрито першу лікарню для робітників Адміралтейства. Вона обслуговувала понад 500 пацієнтів на рік. Крім цього, у місті почала діяти Морська школа. Вона готувала фахівців для Чорноморського флоту. До 1815-го року у школі навчалося понад 200 курсантів.
Як бачимо, участь Миколаєва в наполеонівських війнах стала важливою сторінкою в історії нашого міста. Завдяки зусиллям місцевих моряків, суднобудівників і військових, Миколаїв зробив значний внесок у перемогу Російської імперії.