Друга світова війна тривала довгих 6 років. З 1939-го по 1945-ий. Криваве протистояння розпочала гітлерівська Німеччина. Війська під командуванням Адольфа Гітлера (1989-1945 рр.) напали на Польщу. Водночас, не меншу ж роль у розв’язанні війни зіграв і Йосиф Сталін (1878-1953 рр.). Шлюзи Другої світової війни відкрило підписання “Пакту про ненапад” між СРСР та Німеччиною 23 серпня 1939-го. А ось яким було підпілля у Миколаєві під час окупації міста – читайте на сайті mykolaiv-yes.com.ua.
Життя миколаївців у період фашистської окупації
Окупація Миколаєва розпочалася в серпні 1941-го. Тоді гітлерівські війська з’явилися на околиці нашого міста. І вже від 16 числа миколаївці, котрі не встигли евакуюватись до більш безпечних місць, перебували в окупації. В окупації фашистів.
Майже одразу ж гітлерівські головорізи почали наводити свій лад у нашому місті. Тоді загинули тисячі людей… А скільки ж пропали безвісті?! Чоловіків, жінок, дітей… Лише в перші дні окупації на міському кладовищі фашисти розстріляли понад 4 тис. людей.
А в тодішньому селі Темвод (сучасний мікрорайон Миколаєва, північна частина міста) окупанти створили табір, в якому утримували військовополонених. Але то був не звичайний табір. А концентраційний. Табір смерті… Полонені не мали де зігрітися. Не мали що їсти. Зовсім нічого не мали… Тут загинули тисячі військовополонених. Якщо не від пулі, то від голоду і холоду. Деяких жорстоко закатували.
Фашисти залякували всіх. Навіть цивільних. Вони час від часу влаштовували прилюдні страти. Жорстокі страти… На центральній площі міста. І на страшну смерть безневинних людей дивилися всі… Роками. Крім цього, до гітлерівської Німеччини були насильно вислані понад 5 тис. миколаївців. Їх вислали на каторжні роботи.
Окупанти будь-якою ціною намагалися поставити собі на службу міські підприємства. Всі. Абсолютно всі. А найбільшою їх ціллю були суднобудівні заводи. З цією метою до Миколаєва приїздили німецько-фашистські верховоди — рейхсміністр Розенберг і рейхскомісар Еріх Кох.
Керувати суднобудівними підприємствами нашого Миколаєва і сусіднього Херсона тоді призначили адмірала фон Боддеккера. Було навіть розроблено план, як відбудувати і реконструювати “Південну верфь”. Так окупанти називали Чорноморський суднобудівний завод. Втім, за всі роки окупації тут випускали лише чавунні плити та ресори для автомашин. Також було налагоджено й ремонт вагонів.
Підпільні організації Миколаєва
Проти гітлерівців у Миколаєві активно діяли підпільні групи. Особливо багато їх були протягом 1941 – 1942-го рр. Патріоти проводили антифашистську агітацію. Займалися поширенням інформації про стан на фронтах Вітчизняної війни.
У кінці грудня 1941-го року на території Чорноморського суднобудівного заводу В.В.Бондаренко організував групу кандидат в члени ВКП(б). Тоді ж свою антифашистську діяльність розгорнула й група, очолювана секретарем підпільного бюро Центрального райкому партії Т.М.Морозов. До початку Другої світової війни він обіймав посаду секретаря райкому партії в Рівненській області.
У 1942-му р. на миколаївських кораблебудівних заводах з’явилися підпільні організації конструктора М.Т.Гончарова і майстра І.В.Козодерова. А в травні того ж 1942-го неподалік Миколаєва висадилась розвідувальна група, якою керував комуніст В.І.Андрєєв (Палагнюк). Це було завдання Генерального штабу. У нашому місті Андрєєв координував діяльність діючих підпільних груп. Це саме він дав завдання молодим патріотам Шурі Коберу та Віктору Хоменко перейти лінію фронту і доставити в Москву цінну розвідувальну інформацію. І хлопці досконало впоралися завданням. А згодом успішно повернулись додому.
Діяльність “Миколаївського центру”
З часом боротьба миколаївців з фашистами стала більш організованою. До підпільної роботи долучались все більше і більше патріотів. Були створені нові організації. Підпільні організації.
Так, 30 вересня 1942-го р. був сформований “Миколаївський центр”. До його складу увійшли П.Я.Защук, П.А.Комкова, Ф.О.Воробйов, В.І.Соколов, В.В.Бондаренка. А ось ініціатор створення “Миколаївського центру” до складу не увійшов. Звісно, це лише з метою конспірації.
В листопаді було заарештовано кількох його учасників. Саме Ф.О.Воробйова, П.Я.Защука та В.І.Соколова. За їх діяльність… Підпільну… Вже в грудні 1942-го гітлерівські головорізи на базарному майдані публічно стратили велику групу миколаївців. Всі вони були підпільниками. Серед повішених були й піонери – Шура Кобер та Віктор Хоменко.
Ще один учасник “Миколаївського центру” був серйозно поранений. Тоді він пішов у глибоке підпілля. Бо ж міг загинути… Загинути, за свою діяльність… А ось П.А.Комков на деякий час переїхав до сусіднього Херсона.
В лютому 1943-го р. фашисти заарештували керівника “Миколаївського центру” – В.О.Лягіна. 17 липня того ж року його розстріляли. До кінця своїх днів Лягін залишився вірним своїй Батьківщині та організації.
Як миколаївці заважали гітлерівцям
У 1943-му гітлерівські окупанти жорстоко тероризували миколаївських підпільників. Було багато втрат… Але, не дивлячись ні на що, підпільники не припиняли боротися з німецько-фашистськими загарбниками.
Після публічної страти очільника “Миколаївського центру” Віктора Лягіна, в склад організації входило близько 50 людей. Вони з усіх своїх сил заважали окупантам. Використовували навіть промислові підприємства. Виводили з ладу машини, верстати, лабораторії…
В результаті діяльності підпільників на Чорноморському суднобудівному заводі на кілька місяців затягнувся ремонт двох кранів, ремонт 60-тонного молота тривав 6 місяців замість 20 днів за нормою, також тут було зірвано відбудову стенда для випробування дизелів.
Крім цього, на роботу не виходили безліч службовців і робітників. І саме в той час, коли була потреба в терміновому ремонті баржі, вагонів, військових катерів… Так, двоє миколаївців інженер Д.Костін та механік С.Бодаш не дали можливості гітлерівцям підняти і здати в експлуатацію плавучий док. Бо ще в листопаді 1941-го вони навмисно затопили цю споруду. По-справжньому велетенську споруду. Її затопили в Бузькому лимані.
Подібна ситуація трапилась і влітку 1942-го. Тоді у Миколаєві ремонтували румунський пароплав. І під час робіт у повітря було висаджено котел. За це гітлерівці заарештували 30 працівників заводу. Миколаївців.
Вже в кінці 1943-го, передчуваючи свій відступ, окупанти почали демонтаж устаткування промислових підприємств. А ті об’єкти, які не могли вивезти, намагалися знищити. Просто знищити. Та, миколаївські патріоти успішно зірвали виконання цього задуму.
В ніч на 26 березня 1944-го, коли війська 3-го Українського фронту під командуванням генерала армії Р. Я. Малиновського підійшли до Миколаєва, в порту висадився десант, який своїми діями в тилу мав завдання не допустити руйнування порту і прискорити визволення міста. Так розпочалася окупація Миколаєва радянськими військами.
За героїзм і мужність, виявлені в боротьбі проти німецько-фашистських окупантів, багато учасників підпілля відзначені високими урядовими нагородами. Іменами мужніх миколаївців називали вулиці, школи, сквери, кращі піонерські дружини міста тощо.