Генерали, дипломати, князі, імператори, фельдмаршали… Так у давнину називали політичних діячів. Всіх тих, хто мав безпосередній вплив на життя людей. З початком заснування Миколаєва у 1789-му році було багато війн та різноманітних битв. Військові полководці тоді були дуже впливовими людьми. В їхніх руках було сконцентровано багато влади. То були дуже поважні люди.
Не виключенням була й російсько-турецька війна (1768—1774), довготривала облога Очакова… Історія Миколаївщини була написана кров’ю… Кров’ю та розумом військових. А про відомих політичних діячів Миколаєва у XVIII ст., та як заснували і колонізували наше місто – читайте на mykolaiv-yes.com.ua.
Життя Сидора Білого
Одним з найвідоміших політичних діячів Миколаївщини у XVIII ст. був Сидір Гнатович Білий. Він залишив свій яскравий слід у історії нашої області. Тривалий час він служив на території сучасного Вітовського району. Це південна частина Миколаївщини.
Сидір Білий народився у 1716-му році. На території сучасної Херсонщини. Освіту здобув у Києво-Могилянській академії, а згодом вирушив на Січ. Тут він вступив до запорозького товариства, навчався в січовій школі старшин. Саме в цьому місті юнак почав проявляти свої унікальні здібності. Сидора Гнатовича, не дивлячись на молодий вік, обрали на посаду військового осавула. В цьому чині він брав участь у багатьох походах. В сухопутних і в морських. В Крим і на Дунай. Так зростав його авторитет. Зростав його досвід. Досвід як моряка, і козацького командира.
У 60-х роках XVIII ст. Сидір Білий був правою рукою кошового отамана Петра Калнишевського (1691 – 1803). Він неодноразово виконував його особисті доручення. І, до слова, дуже добре виконував. Бо ж отаман Калнишевський був завжди задоволений роботою Сидора Гнатовича. Він завжди високо цінив свого військового осавула. Бо ж розумний, відважний і освічений Сидір Гнатович завжди відстоював інтереси січового товариства. На Січі він був дуже поважним та користувався високою популярністю.
Вклад Сидора Гнатовича у землі Миколаївщини
У 1762-му році Сидір Білий побував у Санкт-Петербурзі. Вперше. У складі козацького посольства, на чолі якого був Петро Калнишевський. Тоді була коронація Катерини ІІ. Імператриця з радістю зустріла козацьку делегацію і Сидора Гнатовича, як одного з небагатьох бойових офіцерів, нагородила золотою медаллю зі своїм портретом. Тоді ж Катерина ІІ подарувала йому й дворянське звання.
Зранку 17 червня 1788-го року у ході російсько-турецької війни розпочався кривавий морський бій. У лимані, неподалік Очакова. Чорноморська козацька флотилія під керівництвом Сидора Білого сміливо атакувала військові кораблі, якими керував османський полководець Ескі-Гасан. Османи зазнали серйозних втрат, тож змушені були відступати далеко у Чорне море.
В результаті цієї кривавої битви Очаків не перейшов у володіння Османської імперії. І це все завдяки досвіду та вмінням Сидора Білого. А також його славних військових.
Михайло Кутузов і його слід в житті Миколаївщини
У боях за Очаків у російсько-турецькій війні брав участь ще один вдалий полководець. Михайло Кутузов. Для нього це була справжня школа військової майстерності. Після цієї війни Михайло Іларіонович Кутузов обіймав посаду посла в Османській імперії.
Під час облоги Очакова у липні 1774-го його дуже важко поранили. У голову. Ворожа куля через ліву скроню вийшла просто біля правого ока. Шансів на життя тоді майже не було… Лікарі не давали ніяких прогнозів. Та, на диво, Михайло Іларіонович вижив.
За чотири роки, у 1778-му, вдалий полководець знову отримав серйозне поранення. Знову ворожа куля потрапила у голову. Вона пройшла наскрізь. З скроні в скроню. Просто позаду очей. Хірург Массот, який тоді лікував його, був дуже здивований:
“Доля призначає Кутузова до чого-небудь великого, бо він залишився живий після двох ран, смертельних за всіма правилами науки медичної”.
Тоді, у кровавому 1788-му, Османська ескадра була повністю розбита. Вщент. Вороги знову зазнали серйозних втрат. Та, крім цього, було багато поранених і полонених. До Очаківської фортеці османи не могли вже навіть підійти. Вони більше не могли підвозити сюди жодні бойові припаси та війська. Бо ж потужні сили Лиманської флотилії Чорноморського флоту під керівництвом Михайла Кутузова ліквідували цю небезпеку.
Григорій Потьомкін у житті Миколаєва
Частину свого життя присвятив Миколаєву і Григорій Олександрович Потьомкін. Миколаївці знають його як засновника нашого міста. Він народився у селі Чижово Духовщинського повіту. Тепер це Смоленська область сучасної Російської Федерації. Освіту здобув у Московській університетській гімназії. Свою військову службу розпочав у кінній гвардії.
Григорій Олександрович брав участь у палацовому перевороті. То був далекий 1762-ий. І, тоді внаслідок цього Катерина ІІ отримала престол Російської імперії. А сам Потьомкін здобув чин гвардійського підпоручника. Протягом 1768-1774 він воював проти османів у російсько-турецькій війні. У 1768-му отримав звання генерал-майора, а в 1771-му – генерал-поручника.
Успішний полководець володів величезними земельними наділами в первісній Новоросії (південна частина сучасної України – Дніпропетровська, Запорізька, Миколаївська, більші частини Херсонської, Кіровоградської, Одеської і Донецької областей, незначні території центральної Луганщини і південної Харківщини та весь Кримський півострів). Тут він заснував ряд міст – Дніпро у 1776-му, Херсон – 1778-му, Миколаїв у 1789-му. Григорій Потьомкін керував їх приєднанням до складу Російської імперії.
Для імператриці Катерини ІІ він був фаворитом. А за непідтвердженими відомостями, 8 червня 1774-го року закохані таємно обвінчалися.
Розвиток Миколаєва після вінчання Потьомкіна та Катерини ІІ
У 1784 році Григорія Олександровича Потьомкіна нагородили чином генерал-фельдмаршала. Цього ж року він став Президентом Військової колегії. В цей час у Санкт-Петербурзі він збудував для себе Таврійський палац. А за рік до цього, у 1783 Потьомкін почав керувати новоствореним Катеринославським намісництвом. До його складу увійшла велика частина земель на півдні сучасної України. В тому числі і наш Миколаїв.
Генерал Потьомкін в ті часи володів необмеженою владою. І до всього, він був добрим адміністратором. Тривалий час з Таврійського палацу військовий здійснював активні дії спрямовані на колонізацію усього Півдня України, включаючи й півострова Крим. Найпершим громадянином нашого рідного Миколаєва був підприємець, військовий діяч і будівельник, на ім’я Михайло Фалєєв. Ордер № 1065 від 9 вересня 1789 року виданий для нього – це перша документальна згадка сучасної назви міста.
У 1789-му році князь Таврійський Григорій збудував собі невеликий будинок. У Вітовці. Згодом її перейменували у Богоявленськ. Навідувався сюди Потьомкін постійно. Навіть тоді, коли був у справах у сусідньому Херсоні. А за однією з легенд, приїздила сюди і його кохана імператриця Катерина ІІ. Але підтверджень цьому немає. За час правління Потьомкіна ще й розпочалося вивчення покладів руд і кам’яного вугілля на всьому півдні України. І, в нас, у Миколаєві.