Володимир Чайка, можливо, найвідоміший міський голова Миколаєва.
Він перебував на своєму посту тринадцять років. А у 2007 році йому надали звання «Людина року» в номінації «Міський голова року». Більше на mykolaiv-yes.com.ua.
Становлення фахівця
Володимир Дмитрович народився у 1948 році в херсонському Бериславі. Через певний час його родина вирішила переїхати до Миколаєва і там вже й осіла. Дорослі влаштувалися на Чорноморський суднобудівний завод, а Володимир навчався у школі № 38. Багато років по тому ця школа отримала нову назву на честь свого випускника — Миколаївський муніципальний колегіум ім. В. Чайки.
У 1970-ті він здобув вищу освіту у Миколаївському кораблебудівному інституті, адже мріяв бути інженером. У 1986 році Володимир Чайка здобув кандидатську ступінь. Навчання в Київському інженерно-будівельному інституті стало значним кроком у професійне майбутнє. Але, щоб досягти своїх мрій, Володимир Дмитрович багато та тяжко працював на суднобудівному завод ім. 61 комунара, а потім на «Дормашині». Цей шлях він пройшов з 1966 по 1971 роки. Наприкінці 1970-х рр. герой нашої статті почав працювати в органах місцевого самоврядування. Це стало тим самим стартом в роботі — основної в його житті. З середини 1980-х Чайка обіймав посади заступників голів у Корабельному та Миколаївському міськвиконкомах.
Новий виток кар’єри
У житті Володимира Чайки є дуже важлива сторінка — він брав участь у ліквідації наслідків катастрофи на ЧАЕС у 1987 році. Після перебудови нові політичні хвилі стрімко несли активного та освіченого фахівця вперед. Попереду було багато важливої та складної роботи в новій незалежній державі. З 1991 року Чайка обіймав посаду керівника обласного управління пенсійного фонду в Миколаєві. Кілька років по тому амбіційний миколаївець став спочатку депутатом Миколаївської облради, а згодом — її головою.
Досвід та комунікабельність послужили йому добру службу, адже прийшов момент, коли Чайка став радником Посольства України в Азербайджані. Дипломатична робота відкрила нові перспективи та можливості, саме тому у 1998 році Володимир обійняв посаду віцемера з питань економіки та зовнішніх зв’язків.
Міський голова
«Нульові» роки він зустрів також в активному русі кар’єрними сходами. Вперше миколаївці обрали Володимира Чайку своїм мером у 2000 році. Статус міського голови він отримував й на місцевих виборах 2002, 2006 та 2010 рр. Його з впевненістю можна назвати найпопулярнішим народним обранцем Миколаєва. На другому терміні на посаді градоначальника Чайка отримав орден «За заслуги» III ступеня «за вагомий особистий внесок у розвиток підприємництва та ринкової інфраструктури в Україні, високий професіоналізм». Два роки по тому — орденом «За заслуги» II ступеня «за значний особистий внесок у соціально-економічний і культурний розвиток України, вагомі досягнення у професійній діяльності та багаторічну сумлінну працю».
2007 рік приніс Володимиру Дмитровичу нове визнання — звання «Людина року» в номінації «Міський голова року» та отримав Орден Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого III ступеня «за внесок у відродження храмів»
Наступного року його відзначив Кабмін, а ще за рік оцінили його вплив в соціально-економічному сегменті міста. І це далеко не всі регалії та нагороди, які зібрав «народний мер» за роки своєї роботи.
Почесний громадянин Миколаєва
Володимир Чайка помер березневим днем 2013 року. До останнього дня він залишався на посаді міського керманича. Остання нагорода, яку йому присвоїла, але вже посмертно, — «Почесний громадянин Миколаєва». Його ім’ям назвали астероїд та навчальний заклад, де він колись навчався.
Скульптор Д.Макушин створив пам’ятну стелу на вулиці Соборній, недалеко від будинку, в якому жив «народний мер».
Володимир Чайка обожнював спорт. Миколаївці ще пам’ятають його турніри з класичного та пляжного волейболу, змагання з тхеквондо, легкої атлетики, веслування, мініфутбол та футболу тощо. Володимир Дмитрович підтримував спортсменів, завжди намагався вдатися в проблематику та знайти рішення.
Як провів свій останній день миколаївський градоначальник, добре відомо. Після того, як у лютому 2013 року його госпіталізували з інфарктом, йому зробили складну операцію зі стентування коронарних судин в Інституті кардіології імені академіка Н. Д. Стражеско. Все пройшло успішно, лікарі давали оптимістичні прогнози. Чайка повернувся в Миколаїв, а наступного дня він вже провів кілька робочих зустрічей з колегами щодо сесії міськради. На той момент її було перенесено. Отже, обговорювалися важливі моменти, які було необхідно пропрацювати. Після цього Володимир Дмитрович, затятий любитель спорту, поїхав глядачем на першість області з футболу.
Ввечері, після матчу, «народний мер» почувався дуже погано. Фахівці припускали, що в нього сталася тромбоемболія легеневої артерії.
Про Володимира Чайку можна казати будь-що. Не буває ідеальних людей, або посадовців. Але більшість миколаївців пам’ятає його, як «мера, якій співає», палкого прихильника та мецената спорту, комунікабельну людину.