Всі ми виросли з казками про хоробрих героїв. Всі ми в дитинстві вірили в безстрашних персонажів, які рятують життя людей. Та, з приходом війни на нашу землю, справжні герої з’явилися й серед нас. Серед звичайних людей. Здається, вони нічого не бояться. Вони завжди в потрібний момент у потрібному місті. І завжди допомагають… Завжди рятують… Від біди й від російських ракет. Одним з таких героїв сучасності є генерал Марченко. Дмитро Марченко. Його позивний “Марчелло”. Це той, від кого тікають російські окупанти… Та так тікають, що аж земля під їх ногами горить! Більше про цю визначну особистість родом з Миколаївщини читайте в матеріалі на сайті mykolaiv-yes.com.ua.
Як все починалося?
Дмитро Олександрович Марченко народився 25 лютого 1978-го року. У миколаївському Вознесенську. Це 80 кілометрів від обласного центру. Він виріс у родині військових, тому й сам мріяв про таку ж кар’єру.
Після закінчення школи ще юний Дмитро намагався вступити в Одеський інститут сухопутних військ. Однак, два рази провалив вступні іспити. Тож, щоб потрапити в українське військо, йому довелося йти на строкову службу в армію.
З 1996-го року майбутній генерал служив у інженерно-саперному полку, який дислокувався у Бахчисараї. Тут він дослужився до звання сержанта. Це для нього було успіхом. Великим успіхом!
Згодом Дмитро Олександрович все ж таки вступив до Одеського інституту сухопутних військ. А після його закінчення Марченко потрапив у 79-ту окрему десантну-штурмову бригаду десантно-штурмових військ. Вона дислокується у Миколаєві.
У березні 2014-го року, коли розпочалася російська військова агресія проти України, Дмитро Олександрович мав звання майора та перебував на посаді командира батальйону.
Розвідка Марченка під час анексії Криму
З початком російської інтервенції в український Крим частина 1-го батальйону 79-ої бригади висунулася у сторону Красноперекопська. Це було 1 березня 2014-го року. Сформований з контрактників підрозділ був направлений в Херсонську область. На перешийок до Криму. Під саму Чаплинку.
Тоді наші військові на чолі з офіцером бригади майором Марченко хотіли перекинути цей підрозділ на територію півострова і закріпитися в кількох населених пунктах на півночі.
Дмитро Марченко повинен був оцінити ту ситуацію особисто. За наказом вищого керівництва… Він за кермом звичайного цивільного легкового автомобіля дістався в район Джанкойського аеродрому та Перекопського валу. Аж до Армянська. Тоді майбутній генерал побув у ролі таксиста. Уявляєте це?! Але головну трасу тоді вже контролювали окупаційні війська. Тож план довелося скасувати.
Після цієї військової операції були поїздки й на Червоний лиман, у Сонцеве, Амвросіївку…
Подальші військові успіхи
У тому ж 2014-му році в історії України та в житті Марченка була висота “Браво” й “Ізваринський котел”. Це військова операція, яка мала на меті відновлення державного кордону. Це конкретний епізод війни на сході України сил АТО проти незаконних збройних формувань Російської Федерації.
Тоді Дмитро Олександрович проїхав на БТРі по самому українсько-російському кордоні й вивіз із оточення п’ятьох контужених військових. Врятував їх життя! Серед цих військовослужбовців були навіть жінки. То були хоробрі жінки… Героїчні й сміливі! Справжні українки!
Вже в жовтні 2014-го майбутній генерал Марченко перебував серед захисників Донецького аеропорту. Згодом їх прозвали “кіборгами”. Бо затято відбивали атаку за атакою… З усіх сил утримували важливий об’єкт! А під час зустрічі з тодішнім президентом України Петром Порошенком, військовий подарував йому “оберіг кіборгів” – іграшку “Кузю”.
У вересні 2015-го року Дмитро Олександрович став начальником Головного управління розвитку та супроводження матеріального забезпечення Збройних сил України. Тепер до його професійних обов’язків входило ще й наступне:
- створення нових зразків речового забезпечення особового складу армії;
- перехід ЗСУ на стандарти НАТО у речовому і продовольчому забезпеченні;
- контроль тендерних закупівель для української армії;
- контроль всього процесу виробництва і якості виготовленої продукції;
- розробка технічних умов згідно з стандартами НАТО.
У вересні 2019-го Марченко Дмитро Олександрович став генерал-майором. Провідні українські засоби масової інформації писали, що це “один із головних двигунів реформ у секторі матеріального забезпечення Збройних сил України”.
Судове переслідування, арешт та звільнення
У червні 2019-го року Державним бюро розслідувань було проведено ряд обшуків у Головному управлінні розвитку та супроводження матеріального забезпечення ЗСУ. Так-так, це в тій державній установі, якою з вересня 2015-го керував Дмитро Марченко.
Тоді було проведено понад 40 обшуків. По всій території України. І всі – по місцях проживання директорів підприємств, посадових осіб Міноборони України, а також за місцями розташування офісних та службових приміщень.
В результаті обшуків було вилучено різноманітні документи, бронежилети в кількості 11 штук та інші матеріали. І це все проводилося в рамках розслідування закупівлі речового майна для Збройних сил України за завищеною вартістю.
Зі слів українського прокурора, першого директора Державного бюро розслідувань Романа Труби, під час випробування 110 бронежилетів “Корсар МЗс-1-4”, з тих що були придбані у 2019-му році, було пробито 79 штук. А це 70% від загальної кількості. Вони прострілювалися. Зокрема, при намоканні.
Згідно з повідомленням Збройних сил України, у липні того ж 2019-го балістична перевірка підтвердила якість бронежилетів, через які Державне бюро розслідувань порушило кримінальну справу. А вже незабаром з’явилася інформація, що ДБР проводило свою експертизу в системі МВС.
11 листопада 2019-го Печерським районним судом було обрано запобіжний захід генералу Марченку у вигляді тримання під вартою протягом 60 діб або заставу в розмірі 76 млн гривень. Згодом Київський апеляційний суд переглянув розмір застави у бік зменшення. До 20 млн грн.
Одразу ж розпочався збір коштів для внесення застави. Компанією #FreeMarchenko зайнялася неурядова організація “Справа Громад”. І успішно її завершила. Бо вже 16 грудня понад три тисячі небайдужих людей під час благодійного концерту “Українці своїх не кидають” зібрали 1,5 млн гривень. Ще 18,5 млн грн додав п’ятий президент України. Зі свого особистого бюджету. І, наступного дня, 17 грудня Дмитра Олександровича випустили зі слідчого ізолятора. Під заставу.
Повномасштабне вторгнення Росії 2022 року
Повномасштабне вторгнення армії Російської Федерації на територію незалежної суверенної України розпочалося рано-вранці 24 лютого 2022-го року. Тоді всі заарештовані у 2019-му році бронежилети довелося видати військовим. Бо ж через накладання арештів на технічну та проєктну документацію Міністерство оборони фактично припинило масові закупівлі бронежилетів. І за ці три роки не знайшлося нових…
В перший день великої війни російські війська намагалися окупувати й наш Миколаїв. Було обстріляно Кульбакинський аеропорт та порт “Очаків”. Та, на щастя, до 6 квітня 2022-го обороною нашого міста керував генерал Марченко. Тож мрії окупантів не здійснилися.
У самому центрі Миколаєва він затримав ГРУшників. І коли окупанти чули про “Марчелло”, тікали з усіх ніг. І так, що кидали навіть військову техніку. Бо дуже його боялися… На 43-ій день війни військового перевели в інше місце.
З серпня того ж 2022-го року він почав працювати над посиленням взаємодії обласної влади та Збройних сил України. Водночас Дмитро Олександрович успішно координував і роботу партизанів. Одним словом – від самого початку повномасштабного вторгнення генерал Марченко захищає наш Миколаїв.