Першою значущою політичною подією в житті Миколаєва та його мешканців стали вибори мера. Перший вибір був складним та не простим для миколаївців. Все ускладнювалося тим, що механізм процесу ще не до кінця налагоджений. Перший млинець грудкою, як кажуть. Більше на mykolaiv-yes.com.ua.
Вибори до міської ради
Ще до того, як було обрано мера, необхідно було обрати депутатів до міської Ради Миколаєва. Теж досить непростий процес, який складався аж із чотирьох турів. З 200 депутатів вдалося обрати 197 осіб.
Перша сесія відбулася 1990 року. На ній було необхідно обрати голову та секретаря Ради, голову та раду міськвиконкому, голову постійних комісій.
Міський комітет партії рекомендував до голови Ради В.К. Новожилова – перший секретар міськкому. А головою міськвиконкому О.О.Олійника, який увесь цей час працював головою Центральної районної ради. Але далеко не всі депутати погоджувалися з такими пропозиціями. Їхня незгода вилилася у висування альтернативного кандидата – Сандюка Юрія Івановича. До цього він очолював Заводську райраду. Саднюка висувати почала Бугаєнко Таміла Іванівна. Вона була співробітницею солідної та шанованої у Миколаєві організації Чорноморсудопроект. Сандюк найкраще підходив на цю посаду. Хоча б з тієї причини, що він мав більше політичного досвіду, ніж інші кандидати. До 1981 Сандюк був другим секретарем Корабельного райкому партії, поряд з іншим. Першим був Новожилов.
В результаті виборів було обрано головну п’ятірку у місті, яка завідувала всім – Сандюк, Зінченко, Олійник, Бердніков, Валецький. Партійних комітетів не існувало. Це означало, що прямого тиску на управлінців Миколаєва здійснювати не було кому. Був представник Президента України, але й він конкретного тиску не чинив. Якось впливати на рішення чи наказувати вже не було кому. Миколаїв сам став приймати рішення, виходячи із потреб міста.
Звучить круто, але на той час ситуація в Миколаєві була непростою. Економіка розвалювалася, центральна влада лише вчилася працювати. І із цим треба було щось робити.
Тяжкі вибори мера
Відповідно до законів, які діяли на початку 90-х років, вибори вважалися дійсними за умови участі не менше 50% виборців. А для перемоги потрібно було набрати також не менше 50% голосів. Досить жорсткі правила. Через це у нашому виборчому окрузі кілька разів зривалися вибори. То не набиралася потрібної кількості виборців, то не могли набрати 50% голосів. Хоча за пост першого мера Миколаєва боролися досить значні у місті особистості – Н.П.Белоблоцкий і В.Д.Чайка. Ніхто з них не зміг набрати потрібної кількості голосів. В 1991 році обрали Сандюка.
Він пробув лише один строк. Замінив його Бердник Олександр Якович. Він виконував обов’язки мера з 1994 до 1998 роки. Відбув лише один термін правління.
У боротьбі за крісло мера Бердник боровся із Сандюком. Колишнім колегою та мером. На той час Сандюк набув чимало досвіду у політичній сфері та похмуру славу алкоголіка. Але Сандюк програв, бо він неодноразово переконував своє оточення, що зав’яже з алкоголем та серйозно візьметься до роботи. Але цього не сталося. Хоча, коли він дізнався, що Бердник висунув свою кандидатуру, рішуче заявив, що продовжить боротися.
До того ж репутація Бердника серед колег та мешканців була вищою, ніж у Сандюка. І його це зачіпало. Коли Сандюк починав усвідомлювати, що підтримки від його колег не буде, він намагався завоювати їхню підтримку дрібним шантажем.
Вибори виграв Берднік. І це принесло багато хорошого Миколаєву. Було відкрито другу лінію водоводу Дніпро-Миколаїв, подали газ у райони за межами міста, побудували Аляудський міст, відкривалися університети.