П’ятниця, 29 Березня, 2024

Як Микола ІІ Миколаїв відвідував

Протягом усього свого існування Миколаїв завжди відігравав велике значення у житті держави. Спочатку його створювали як колиску кораблебудування на річці Південний Буг. Тому багато правителів приділяли так багато уваги Миколаєву. Але не завжди ця увага була продиктована виключно вигодою та обмежена лише робочим візитом. Так, цар Микола ІІ неодноразово відвідував Миколаїв і не лише по “роботі”.

У 1915 році цар приїхав до Миколаєва двічі. Вперше це було у квітні, а вдруге, вже разом зі своїми дітьми, у листопаді. Що ж так приваблювало царя в цьому відносно невеликому містечку і за що він так любив його? Більше на mykolaiv-yes.com.ua.

Квітневий візит

Історики та літописці того часу ретельно стежили за життям та пересуванням царя. Завдяки чому до наших днів збереглися записи та згадки про будні царів. Але, на жаль, між сторінками історії загубилися факти щодо візиту царя Миколи ІІ до Миколаєва. Йдеться про візити 1915 року. Один із яких припав на квітень місяць.

Погода тоді видалася справді весняною. Цар прибув у місто у відкритому автомобілі. Може, це було зроблено через погоду, а може, щоб його піддані могли бачити царя, не відомо. Але миколаївців це не хвилювало. Вони були дуже раді бачити свого правителя. Миколаївці спеціально виходили на вулиці, маршрутом руху царської машини, і махали йому. Деякі бігли за машиною та кричали “Ура цареві”. Нестачі народного кохання Микола ІІ не відчував.

Весняний візит мав виключно діловий характер. Перше, що відвідав імператор – суднобудівний завод. Протягом багатьох років Миколаїв носив статус стратегічного міста, і був закритим від “сторонніх очей”. Попри те, що кораблі будували й в інших південних містах, миколаївська верф була найбільшою і значущою на Південному Бузі.

Цар привітно поспілкувався із робітниками заводу. Претензій, закидів та скарг він від них не почув. Мало хто насмілився б щось вимагати від царя. Та і як можна щось вимагати, коли всі були зачаровані царською персоною. Після заводу Микола ІІ відвідав знаменитий морський госпіталь і храм, що знаходився при ньому.

Миколаївці не були розбещені царською увагою. І визнали квітневий візит неймовірною рідкістю, і неповторною подією. Вони тоді не здогадувалися, що восени знову зустрінуться з імператором.

Осіннє повернення

Миколаївські архіви не зберегли у своїх стінах згадки про другий візит царя до міста. Але воно збереглося у російському державному архіві фотодокументів. Там зовсім випадково було виявлено фотографії, на яких було знято візит Миколи ІІ до Миколаєва у жовтні.

Разом із сином Олексієм та двоюрідним братом Борисом стали почесними гостями на огляді військ 4-та Фінляндська стрілецька дивізія з артилерією та 51-й Донський козачий полк тоді тимчасово базувалися у місті, і готувалися до відбуття на фронт. У 1907 році Російська імперія вступила до Антанти, і пізніше брала участь у Першій світовій війні.

Попри офіційну причину приїзду до Миколаєва цар не забув і про розваги. Його часто бачили за грою в кістки та містечка. Цар постійно вів особистий щоденник у якому записував як свої думки, а й враження від поїздки. У жовтневий візит Микола ІІ відвідав не лише Миколаїв, а й Херсон. Але у своєму щоденнику він зазначив саме Миколаїв. Місто тисячі троянд зустріло його дощем та похмурою погодою, а ось Миколаїв подарував йому справжню теплу південну погоду. Що допомогло справити на правителя гарне враження.

“Імператриця Марія”

Наступного року Микола ІІ також відвідував Миколаїв. Але, на жаль, практично проїздом. У середині травня 1916 року, за півтора року до його усунення. То був лише останній візит царя до міста, а й передостанній візит загалом. Останнім містом, яке відвідала царська родина, була Євпаторія. Дорогою до Криму вони заїхали до Миколаєва на остаточний спуск на воду лінкора “Імператриця Марія”, названого на честь дружини Імператора Олександра ІІІ. Збудував новий лінкор миколаївський завод “Руссуд”, який розташовувався в районі Соляних хуторів (Соляні). На жаль, корабель прослужив недовго. Його ввели в експлуатацію у липні 1915 року, а виведено його у жовтні 1916 року. Судно затонуло неподалік севастопольського рейду через вибух пороху. Практично весь екіпаж “Імператриці Марії” загинув. Потім його розпилили на брухт.

“Імператриця Марія” був головним кораблем свого типу у Чорноморському флоті. Крім “Імператриці” на “Руссуд” у Миколаєві були також закладені однотипні лінкори “Імператор Олександр III” та “Імператриця Катерина Велика”. Значну частину кораблів Чорноморського Флоту, які брали участь у Першій світовій війні, були побудовані саме в Миколаєві. Закладена ще в кінці 18 століття суднобудівна слава Миколаєва продовжувала йому служити вірою і правдою.Невідомо де було б і як розвивалося наше місто якби не верф.Миколаїв став домом для багатьох великих кораблів, як військових, так і цивільних.І дуже сумно що після стільки років успіху на кораблебудівному нині, цю галузь спіткав крах.

Трагедія Романових

Микола II був останнім царем Російської імперії. Але, на жаль, велику славу йому приніс не цей факт, а трагедія, яка звалилася на всіх членів його родини.

Усі титули Миколи II можна перераховувати досить довго. Та прості люди навряд чи їх знали. Але вони знали та відчували інше. За правління Микола II відбулося економічне зростання Російської імперії. Але це виявилося монетою із двома сторонами. З одного боку – успіх та економічне зростання, з іншого – зростаючий соціально-політичний спротив, революції, війни. Цар Микола II навіть гадки не мав, що його мудре правління призведе до загибелі всієї його родини.

У 1917 році настала знаменита Лютнева революція. Головним досягненням якої стало зречення царя престолу. Російська імперія перестала бути царською. Тимчасовий уряд спочатку взяв царську сім’ю під арешт у Царському селі. Коли тимчасовий уряд повалили більшовики, царську сім’ю відправили на заслання в Тобольска. А навесні 1918 року їх знову перевезли, до Єкатеринбурга де їх і наздогнала смерть. У підвалі будинку Іпатіїв цар Микола II разом із сім’єю і наближеними, був розстріляний. За офіційними даними розстріл царської сім’ї було здійснено за розпорядженням Уральської обласної Ради робітників, селянських і солдатських депутатів. Але багато істориків сходяться на думці, що цього не могло статися без згоди Москви. 

Хоча інші вважають, що розстріл царської родини був убивством, а не частиною політичних репресій. Оскільки установа, яка винесла такий вердикт, не була судовою. А отже, не мала права виносити каральні постанови. Тіла всіх п’яти членів сім’ї було виявлено у 1991 році неподалік Єкатеринбурга. А останки царевича Олексія та великої князівни Марії знайшли лише 2007 року. Після чого було порушено кримінальну справу.

Це вельми іронічний поворот долі. Адже, якби Микола II не був таким мудрим правителем, імперія не розвивалася б, і як наслідок, не відбулися б революції. Бажання привести свою країну до процвітання та величі знищило Микола II та його дітей. З давніх-давен у крові російського народу була заздрість і щось охочі зійти зі шляху процвітання. У той час, як простий люд любив царя, а це видно по тому, як його вітали в містах, куди він приїжджав, все одно знайшлася жменька людей, які заздрили величі царської родини. Їхнє бажання всіх зрівняти призвело до гірших наслідків.

  Через багато років росіяни визнали велич царя Миколи II, і у 2000 році зарахували його до лику святих. Але те, якою могла б бути Російська імперія, не вбий вони царя, не відомо. Можливо, Росія досі залишилася б царською імперією, і багатьох жахливих справ під її прапором не вчинили б.

.,.,.,.