Наш Миколаїв став свідком величезних потрясінь і змін. А особливо під час Другої світової війни. Після жахливої фашистської окупації, місто знову повернулося під радянське правління. Цей перехід був не просто військовою операцією, а й втіленням складної гри політичних інтриг, героїзму місцевого населення та драматичних змін у житті міста. Як саме це відбулося? Що передувало цьому? Чому боротьба за Миколаїв стала одним із ключових епізодів на півдні України? Ця історія на сайті mykolaiv-yes.com.ua розповість про визволення міста, героїчні подвиги, та нові виклики, які принесло повернення радянської влади.
Окупація Миколаєва фашистськими військами
В серпні 1941-го року для Миколаєва розпочалася нова, темна сторінка. Тоді фашистські війська окупували місто. Завдяки своєму географічному розташуванню, Миколаїв мав стратегічно важливе значення як транспортний і промисловий центр. Міські порти використовували для забезпечення військових кампаній вермахту. А залишки суднобудівних заводів були важливими об’єктами оборонної промисловості.
Фашистська окупація стала не лише військовим завоюванням, а й жахливим періодом репресій. Єврейське населення Миколаєва зазнало страшного геноциду. Тисячі людей були розстріляні… А ще десятки тисяч – депортовані до концентраційних таборів. Згідно зі збереженою документацією того часу та свідченнями місцевих жителів, окупаційна адміністрація також систематично придушувала будь-який опір. Патріотично налаштованих містян і підозрюваних у співпраці з радянським підпіллям жорстоко карали. Та навіть за цих умов місцеві партизани й підпільники не припиняли боротися проти фашизму.
Однією з найвідоміших груп, яка діяла на території Миколаївщини, був загін під керівництвом Василя Третьякова. Вони проводили диверсії на залізницях. Підривали німецькі склади. Зривали плани окупаційної влади і багато чого іншого. Героїзм цих людей став символом незламності нашого народу.
Відступ фашистських військ
До початку 1944-го року ситуація на фронтах докорінно змінилася. Переломною в ході війни стала Сталінградська битва. Це територія неподалік російського міста Волгоград. Саме після цієї битви Червона армія розпочала наступ на південному напрямку. І коли військові вже наближалися до Миколаєва, фашистські війська були вимушені планувати відступ. У лютому 1944-го року радянські сили перетнули межі Миколаївської області, почавши визвольну кампанію.
Фашисти намагалися затримати радянський наступ. Затримати будь-якими засобами. Вони застосували тактику “випаленої землі”, яка передбачала знищення всього, що могло бути використане ворогом. То були і промислові об’єкти, і мости, і залізничні станції, і навіть житлові квартали. Під час відступу фашисти вивозили техніку, ресурси та кваліфікованих спеціалістів. Залишаючи після себе суцільні руїни…
Бої за Миколаїв
Наступ на Миколаїв був частиною операції 3-го Українського фронту. Його очолював генерал Родіон Малиновський. План визвольної операції передбачав оточення міста з трьох сторін. Це мало ізолювати фашистські гарнізони та позбавити їх можливості відступу. Червона армія рухалася двома основними напрямками – із заходу через Південний Буг і з півдня через степові райони.
Особливу роль у визволенні Миколаєва відіграв морський десант. Його організовували у міському порту. У ніч з 26 на 27 березня 1944-го року загін із 68 десантників під командуванням майора Костянтина Ольшанського висадився на окупованій території. Їхнім завданням було захопити Миколаївський порт і утримувати його до підходу основних сил.
Протягом двох діб десантники відбивали атаки значно переважаючих сил противника. Вони активно знищували ворожу техніку та живу силу. Ця операція стала символом героїзму та самопожертви. Бо більшість учасників десанту загинули.
Варто сказати й про запеклі бої на підступах до Південного Бугу. Сподіваючись перешкодити радянським частинам перейти річку, фашисти побудували тут укріплення. За свідченнями ветеранів, Південний Буг став не лише природною перешкодою, а й місцем масових боїв. Під час переправи радянські солдати нерідко стикалися із замінованими полями та артилерійським вогнем.
Так, Червона армія зайшла в Миколаїв 28 березня 1944-го року. Увесь цей день в місті точилися вуличні бої. Намагаючись затримати противника, фашисти залишали невеликі гарнізони в ключових точках міста. Особливо запеклий опір чинили у районі суднобудівного заводу. Тут фашисти намагалися підірвати залишки обладнання. Та, на щастя, місцеві підпільники та радянські сапери встигли знешкодити частину закладених вибухових пристроїв.
Радянська влада в Миколаєві після звільнення
Після визволення Миколаєва влада СРСР взялася відбудовувати наше місто. Одним із першочергових завдань було відновлення промисловості, особливо суднобудівних підприємств. Адже вони відігравали надзвичайно важливу роль у воєнній економіці.
На момент визволення суднобудівні заводи були частково зруйновані. Обладнання вкрадене. Інфраструктура підірвана. Тож реконструкція цих об’єктів стала символом повернення до мирного життя та важливим етапом у зміцненні економіки регіону.
Водночас у місті тривала активна діяльність із виявлення та покарання колаборантів, які співпрацювали з окупаційною владою. Тисячі містян, які під час фашистської окупації стикнулися з утисками та репресіями, зверталися до радянських органів із повідомленнями про зловживання окупантів і зрадників. Радянська влада запровадила суворий контроль, водночас відновлюючи адміністративні структури, школи та лікарні.
Критичними також залишалися і соціальні питання. Велика кількість миколаївців втратили житло та засоби для існування. Тож уряд евакуйовував людей із найбільш зруйнованих районів міста. Забезпечував будівельними матеріалами для відновлення будинків. І, разом з цим, через систему пайків розподіляв продовольство.
Особливо важливою в той час стала пропагандистська робота. У звільненому Миколаєві активно відновлювалися культурні установи. Зокрема театри, бібліотеки та клуби. Їхня діяльність була спрямована на підняття бойового духу населення та формування позитивного образу радянської влади.
Значення визволення Миколаєва
Звільнення Миколаєва від фашистської окупації стало важливою подією як для самого міста, так і для всього Південного фронту. Завдяки стратегічному розташуванню на перетині торговельних і транспортних шляхів, контроль Миколаєва дозволив Червоній армії забезпечити подальший наступ у напрямку Одеси та Румунії. Наше місто стало ключовим логістичним пунктом для розміщення військ, складів боєприпасів та медичних шпиталів.
Окрім військового значення, визволення Миколаєва мало ще й величезний емоційний ефект. Для містян це означало кінець жахів окупації, відновлення звичного життя та надію на майбутнє. Радянські засоби масової інформації широко висвітлювали подвиги червоноармійців, які боролися за місто, та героїзм десантників майора Ольшанського. ЗМІ зробили ці події частиною загальнонаціональної історичної пам’яті.
Водночас визволення Миколаєва стало ще одним кроком до остаточної поразки фашистів на території України. Завдяки цьому наше місто стало символом стійкості й сили духу, які були продемонстровані в найважчі часи війни.