Нашому рідному Миколаєву вже понад 230 років. За цей час земляки-містяни стали свідками та учасниками багатьох військових подій. Головних військових подій XIX-XX століття. Кримської війни, Першої світової війни та Української революції, Другої світової війни…
В 2022 році вся Миколаївщина почала чинити гідний опір армії гвалтівників та вбивць. Армії Російської Федерації під командуванням кривавого президента-диктатора Володимира Путіна. 24 лютого окупанти на танках і зі зброєю прийшли знищити нас. Нас – миколаївців. Знищити лише за те, що ми українці.
А про те, як всі ці роки наш рідний Миколаїв мужньо стоїть, стоїть і не здається, як миколаївці виборюють своє право бути вільними і незалежними – читайте на сайті mykolaiv-yes.com.ua.
Кримська війна
Вперше тоді ще молодий Миколаїв готувався до своєї оборони на початку Кримської війни. Вона тривала три роки. З 1853 по 1856 рр. Тоді план оборони міста склав інженер генерал-майор, граф Едуард Іванович Тотлебен. Для цього він спеціально приїхав до Миколаєва.
За керівництва Е.Тотлебена в дуже короткий термін накололо всього міста було споруджено потужну лінію батарей. Вони надійно прикривали увесь Миколаїв. Прикривали із суші.
Паралельно з цим він наказав відновити міську кам’яну стіну. Її було прокладено через цілий перешийок півострова. Довжина стіни сягала близько 3 км. Також в ній були зроблені спеціальні амбразури. Невеликі, для стрільби з рушниць. Водночас по всій території Миколаєва встановлювались і гармати. Всього їх було 161 шт.
Вже після завершення Кримської війни проєкт Тотлебена було видано як зразкове керівництво по фортифікації.
Перша світова війна та Українська революція
У 1918-му році в ході Української революції був підписаний Брест-Литовський мирний договір. Його підписували Українська Народна Республіка з одного боку та Німецька імперія, Австро-Угорська імперія, Османська імперія і Болгарське царство з іншого. Відтоді вглиб України почали просуватися ворожі німецько-австрійські війська.
17 березня того ж 1918-го вони захопили Миколаїв. Тоді наше рідне місто вперше опинилося під окупацією. Зайшовши у Миколаїв німецькі окупанти сказали представникам місцевої влади, що їх офіційно запросила Київська Центральна Рада. І їх приїзд пов’язаний з налагодженням порядку і правильного товарообміну між Україною, Німеччиною та Австрією. Та, хоч тоді вони і представилися друзями, а не завойовниками, миколаївці сприйняли їхні дії як окупацію.
Містяни були вкрай незадоволені. Чужа політика їм дуже не подобалася. А особливо невдоволеними були представники етнічних меншин, більшовики, анархісти та прості робітники. За тиждень, 22-24 березня, миколаївці зчинили бунт проти німецьких окупантів.
Кількість поранених та вбитих у ході бунту точно не відома. Але, за різними даними, це від 400 до 2000 людей з обох сторін. Звісно ж, більша частина жертв була саме з українського боку. Бо зранку 24 березня німці почали потужний терор… Почали масові обшуки й арешти. Вони грубо вдиралися до кожного помешкання, не оминули жодного будинку чи квартири. Шукали тут зброю і повстанців. Місцевих мешканців розстрілювали без будь-якого слідства та навіть без суду. Стріляли у всіх тих, хто їм просто здався підозрілим.
Друга світова війна
Кривава Друга світова війна тривала рівно 6 років. З 1 вересня 1939-го по 2 вересня 1945 р. Страшні події тоді торкнулися й нашої Миколаївщини. Тут відбулася легендарна операція – десант Ольшанського по захопленню Миколаївського морського порту та його захисту від переважаючих сил ворога.
У ніч проти 26 березня під час ворожого наступу на Миколаїв була запланована висадка десанту. Висадка на території морського порту. В склад десанту входили 12 саперів однієї з частин 3-го Українського фронту і 55 моряків 384-го батальйону морської піхоти Чорноморського флоту. Вони мали відволікти ворога від основних бойових атак, що планувалися провести для визволення міста. Військові планували відтягнути на себе частину ворожих сил. Командував цим десантом старший лейтенант Костянтин Ольшанський.
Коли німці виявили десантників, то кинули на штурм три батальйони піхоти. Тут розгорівся страшний бій. Він тривав три доби. І все ж, ольшанці гідно відбили всі атаки німецьких окупантів. В ході бою було знищено близько 700 ворожих солдатів і офіцерів. Знищили наші десантники ще й два німецькі танки. У ворожому тилу почалася паніка… Німці вже не знали що робити.
Втім, у ході бою були й серйозні особисті втрати – кілька важкопоранених та 41 загиблий. З усіх десантників живими залишилися лише 12. Військові мужньо утримували плацдарм аж до підходу частин 28-ї армії. Згодом за героїзм і відвагу всі 68 десантників-ольшанців були нагороджені званням Героя Радянського Союзу. Більшість із них – посмертно.
Російсько-українська війна
З самого ранку 24 лютого 2022 року наш рідний Миколаїв з усіх сил стоїть незламною фортецею. Фортецею, яка захищає південь та всю територію України. Фортецею, яка мужньо стримує російських окупантів.
Через місяць після початку повномасштабного вторгнення армії Російської Федерації на українську землю, Миколаєву присвоїли відзнаку “Місто – герой України”. Це за подвиг, масовий героїзм та стійкість громадян, що були проявлені у захисті свого рідного міста під час відсічі збройної агресії східної країни-сусідки.
У ході російсько-української війни тривалий час велися важкі бої за Миколаїв. Вже на третій день вторгнення, 27 числа, ворожі війська почали активно використовувати свої диверсійно-розвідувальні групи (ДРГ). Окупанти хотіли знищити нас та наше місто. Та не вийшло. Бо Миколаївська територіальна оборона разом із поліцейськими цілодобово і без вихідних патрулювали місто. Час від часу з ворожими бійцями ДРГ зав’язувався бій.
Того ж дня, 27 лютого 2022 року, наряд Національної гвардії разом із міським комісаром зупинили кілька фур. Всі вони були замарковані мережею АТБ. Під час огляду транспортних засобів, у них були виявлені російські військові. У всіх. Тут одразу ж почався бій. І, як наслідок, окупанти були знищені. А коли окупанти знищені, миколаївці врятовані.
Рівно через один день, 1 березня 2022 року, російські військові знову спробували зайти до міста. Та, і тепер отримали потужний опір. Вони, тікаючи з Миколаєва у напрямку Баштанки, були знищені ЗСУ. Наші хоробрі захисники обстріляли і спалили кілька десятків одиниць ворожої бронетехніки.
Наступного дня, 2 числа, окупанти знову намагалися “взяти” Миколаїв. І, на щастя, знову втекли. Втекли після зустрічі із ЗСУ. Водночас кілька десятків особового складу ворожого війська загинули. Бо ж українська артилерія розбила міст біля Калинівки (Воскресенська громада Вітовського району) саме в той момент, коли по ньому рухалась ворожа колона. Частина росіян тоді втекли до Херсону.
Ще через один день, 4 березня, вороги знову почали штурмувати наше місто. Тепер вже з боку МГ3. Вони зайшли до Корабельного району Миколаєва. Тут одразу ж почався бій. Кривавий бій зі 123-ю бригадою ТрО. Вороги знову були змушені тікати. І саме під час цього відступу, окупанти затрималися в одній із міських шкіл, де цинічно розстріляли директора закладу. Це була перша втрата серед цивільного населення в Миколаївській області.