На світанку 24 лютого 2022 року російське командування, схоже, було переконане, що південь України стане для нього легкою прогулянкою. Поки вся увага світу була прикута до Києва, на півдні події розвивалися із загрозливою швидкістю. Колони техніки стрімко проривалися з окупованого Криму, один за одним падали населені пункти, під контроль ворога переходили Нова Каховка, Херсон та інші міста. Здавалося, що наступ вимірювався вже не днями, а годинами. Після захоплення Херсона наступною великою ціллю росіян став Миколаїв — стратегічний центр українського суднобудування та останній великий бар’єр на шляху до Одеси.
Втім, саме тут бліцкриг почав давати серйозні збої. Російські війська, які ще кілька днів тому впевнено рухалися вперед, були змушені перейти від наступу до виснажливих боїв, а згодом і відступити від Миколаєва. Саме ця невдача суттєво зламала плани ворога щодо швидкого просування на Одесу. Хто саме захищав Миколаїв у найважчі дні повномасштабного вторгнення, яку роль відіграли бригади ЗСУ, морська піхота, десантники, тероборона, Національна гвардія та інші сили оборони — про це й розповімо далі на mykolaiv-yes.com.ua.
Які сили стали на захист міста
Отже, на початку березня 2022 року Миколаїв опинився в надзвичайно складному становищі. Після захоплення Херсона російські війська вже за кілька днів вийшли на підступи до міста, розраховуючи розвинути наступ у напрямку Одеси. Часу на тривалу підготовку до оборони практично не було, проте це зовсім не означало, що Миколаїв зустрічав ворога беззахисним. У місті вже перебували підрозділи Збройних сил України, Національної гвардії та морської піхоти, а буквально в перші дні повномасштабного вторгнення до оборони почали долучатися частини, які висувалися з інших регіонів. Одночасно розгорталися підрозділи територіальної оборони, формувалися добровольчі загони, а військове командування поспіхом створювало єдину систему захисту міста.
Перші дні нагадували складний механізм, який доводилося збирати вже під час роботи. Одні підрозділи вступали в бій буквально з маршу, інші займали визначені рубежі, ще інші облаштовували блокпости, прикривали мости, готували засідки та мінували найбільш небезпечні напрямки. Російське командування, ймовірно, розраховувало, що після падіння Херсона Миколаїв стане черговою швидкою перемогою. Але виявилося, що українська оборона складається не лише з бетону й окопів. Її головною силою стали люди, які представляли різні роди військ, проте діяли як єдиний організм.
Саме ця взаємодія стала однією з головних причин провалу російського наступу. Регулярні бригади ЗСУ, морські піхотинці, десантники, військовослужбовці Національної гвардії, підрозділи територіальної оборони та добровольці виконували різні завдання, але працювали на спільний результат — не допустити захоплення міста. Хто саме обороняв Миколаїв і яку роль відіграв кожен із цих підрозділів — розглянемо далі.
Оборона Миколаєва: роль 79-ї десантно-штурмової та 36-ї окремої бригади морської піхоти
Якщо говорити про підрозділи, які першими асоціюються з обороною Миколаєва, то насамперед варто згадати 79-ту окрему десантно-штурмову бригаду та 36-ту окрему бригаду морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського. Обидва з’єднання добре знали південь України ще задовго до повномасштабного вторгнення, тому зустрічати ворога їм довелося не на незнайомій карті зі штабними позначками, а на місцевості, яку вони давно вивчили під час навчань і служби.
79-та бригада, що дислокується саме в Миколаєві, уже мала за плечима великий бойовий досвід, здобутий під час війни на Донбасі. Її військовослужбовці стали одним із головних ударних кулаків оборони міста. Десантники брали участь у боях на підступах до Миколаєва, стримували російські колони та проводили контратаки, не дозволяючи противнику закріпитися на вигідних рубежах. Попри назву, сучасні десантно-штурмові війська давно не воюють виключно за допомогою парашутів. Російські військові, схоже, теж швидко це зрозуміли, коли замість легкої прогулянки отримали жорсткий опір добре підготовлених мобільних підрозділів.
Не менш важливою в битві за Миколаїв була роль 36-ї окремої бригади морської піхоти, яка традиційно вважається одним із найбоєздатніших підрозділів Військово-Морських сил України. Саме злагоджена робота десантників, морських піхотинців, артилеристів і підрозділів територіальної оборони дозволила поступово перехопити ініціативу. Уже за кілька тижнів стало очевидно, що сценарій швидкого захоплення Миколаєва остаточно провалився, а російським військам доведеться думати вже не про наступ, а про те, як уникнути нових втрат.
59-та мотопіхотна та 123-тя бригада ТрО: коли кожен рубіж оборони Миколаєва мав значення
Серед підрозділів, які відіграли важливу роль в обороні Миколаєва, окремо варто згадати 59-ту окрему мотопіхотну бригаду імені Якова Гандзюка, якою на той момент командував підполковник Вадим Сухаревський. Для багатьох українців його ім’я стало відомим ще у 2014 році, коли він віддав один із перших наказів відкрити вогонь по російських бойовиках на Донбасі.
59-та бригада зустріла російські війська на найнебезпечніших напрямках Миколаївщини. Її підрозділи вели важкі бої, неодноразово переходили в контратаки та зривали спроби противника закріпитися поблизу міста. Саме завдяки мобільним діям українських військових російські колони втрачали темп наступу, а інколи — ще й техніку, яку так поспішали пригнати до Миколаєва.
Не менш важливим складником оборони стала 123-тя окрема бригада територіальної оборони, сформована на Миколаївщині буквально в перші дні великої війни. До її лав стали люди найрізноманітніших професій — підприємці, вчителі, інженери, водії, моряки, працівники заводів. Ще вчора багато хто з них поспішав на роботу, а вже за кілька днів облаштовував блокпости, патрулював місто, допомагав військовим утримувати оборонні рубежі та виконував бойові завдання разом із регулярними частинами ЗСУ.
Саме взаємодія професійних військових і територіальної оборони стала однією із сильних сторін захисту Миколаєва. Поки одні підрозділи били ворога на передньому краї, інші забезпечували безпеку всередині міста, охороняли важливі об’єкти, допомагали боротися з диверсійними групами та підтримували порядок. У підсумку ця система спрацювала саме так, як і задумувалася: кожен виконував своє завдання, а разом вони не залишили противнику жодного шансу на легку перемогу.
Захист Миколаєва: загальна справа
Звісно, цей перелік далеко не повний. У битві за Миколаїв також брали участь артилеристи 406-ї окремої артилерійської бригади, 80-та ОДШБр, військовослужбовці Національної гвардії, підрозділи Сил спеціальних операцій, прикордонники, поліціянти та багато інших захисників, які часто залишалися поза увагою широкої публіки.
Координував оборону міста генерал Дмитро Марченко, чиї рішення багато хто справедливо називає одними з ключових для успішного захисту Миколаєва. Водночас було б несправедливо не згадати й самих миколаївців. Одні вступили до лав тероборони, інші будували укріплення, готували їжу, ремонтували техніку, допомагали військовим або просто не втрачали віри. Адже, як показали події весни 2022 року, міста обороняють не лише бригади — їх обороняють люди.