Однією з найвідоміших битв на території сучасної Миколаївщини, безумовно, була битва за Очаків. Взяття форпосту Османської імперії відкривало нечувані можливості. Відтоді відкривався вихід до морів Півдня. Наступним кроком стало абсолютне звільнення Північного Причорномор’я, яке багато століть поспіль належало туркам. Сучасники по-різному ставляться до тієї події, а ми спробуємо неупереджено розповісти, як відбувалася битва за Очаків. Більше на mykolaiv-yes.com.ua.
Фортеця у моря
Сучасний миколаївський Очаків заснував у XV столітті кримський хан Менґлі Герай. Тоді він був фортецею та називався Узу-Кале. Після того, як у XVI столітті татари підкорилися Османській імперії, фортеця стала називатися Ачі-Кале. Ця назва означала буквально «фортеця біля відкритого моря». Очаків був важливою складовою для османської работоргівлі.
З XVI століття українські козаки здійснювали походи на Очаків, щоб звільняти тих, хто потрапив у неволю, а також для ліквідації збройних сил ворога. Крім того, козаків вабили багаті трофеї. Хто тільки з козацьких отаманів не ходив на Очаків! Але вона продовжувала бути турецькою фортецею до легендарної битви 1788 року.
Початок штурму Ачі-Кале
Наприкінці XVIII століття російсько-турецькі війни набувають нових обертів. Османська імперія оголосила війну Росії, коли порушила Кючук-Кайнарджийську мирну угоду у 1787 році.
У 1788, з 24 по 25 травня, імперська російська армія під головуванням князя Потьомкіна вирушила на Очаків. На початку червня веслувальна флотилія, якою командував адмірал К.Г. Нассау-Зиген, атакувала в лимані турецький флот. Після цього нищівного удару турки залишилися без двох фрегатів та семи лінійних кораблів. Також вони втратили кілька допоміжних суден. 1 липня російська армія підійшла до фортеці та стала табором. Встановили облогові батареї. Фортеця знаходилася під захистом турецького гарнізону, кількість осіб якого складала 15 тисяч вояків. Командував ним Гассан-паша. Триста гармат фортеці були напоготові.
Бомбардування Ачі-Кале тривало зі спекотного південного липня до пронизливого грудня 1788 року. Двічі за цей період турецький гарнізон робив спробу вийти з міста, проте кожен раз з втратами відступав у фортецю. Саме в одну з таких вилазок було поранено генерала Суворова.
Штурм та незадоволені полководці
Деякі історики вказують на те, що генерал-фельдмаршал Потьомкін діяв недостатньо оперативно. Саме тому облога тривала пів року. І все це попри значну кількість російських військ під фортецею. Серед руських спалахують хвороби та навіть епідемії.
Морозного ранку 6 грудня російські війська наважилися на штурм. Супротивник люто відбивався, проте через півтори години бою фортеця пала.
Які були втрати серед османів, сказати важко. За деякими джерелами, у полон було взято понад 4 тисячі турків. З ними полонили й коменданта фортеці пашу Хусейна. Найімовірніша версія щодо решти гарнізону та містян свідчить про їх знищення під час штурму.
Більшість дослідників називають тактику Потьомкіна у штурмі Очакова бездарною. Дійсно, його рішеннями були дуже незадоволені авторитетні та досвідчені полководці Суворов та Румянцев. Але, зрештою, османи були вибиті з Очакова.
За наказом Григорія Потьомкіна очаківську фортецю було зруйновано до основи. Було це зроблено, щоб, за словами князя, «знищити предмет розбрату».
Згідно з Ясською мирною угодою 1791 року, багатостраждальний Очаків відійшов до Росії. Це, своєю чергою, стало гарантією безпеки новоствореної верфі в Миколаєві.
Доля розпорядилася так, що і після 2022 року Очаків знову зазнав щоденних, тепер вже ракетних, атак росіян. Історія циклічно повторюється. Але стародавня фортеця мужньо тримає удар.