2007 рік став вельми знаменним для Миколаївської області та міста загалом. З робочим візитом до міста корабелів приїхав тодішній президент Віктор Ющенко. Їхав він не тільки до Миколаєва, а й до всіх південних регіонів. Адже те літо видалося важким для півдня України. Більше на mykolaiv-yes.com.ua.
Пустельна миколаївщина
Головною метою візиту президента до регіону стала посуха. Літо 2007 року видалося особливо спекотним. Вже у червні температура на градусниках показувала понад +30 градусів за Цельсієм. Це була загрозлива температура для посівів. Президент, у компанії Віцепрем’єр-міністра України Віктора Славути, Міністра аграрної політики України Юрія Мельник та, заступника Глави Секретаріату Президента України Віктора Бондаря, приїхали оцінити вже наявну шкоду від ненаситної спеки та посухи, яка вразила Миколаївщину.
Віктор Андрійович разом з усім почтом та місцевим управлінням оглянули поля Миколаївської області. Президент України особисто побачив стан посівних площ, збитки завдані посухою та спекотним кліматом.
Після відвідування області, гості вирушили до міста, де провели нараду з Головою обласної державної адміністрації Миколаївської області Олександром Садиковим, Головою Миколаївської обласної ради Тетяною Демченком та головами районних адміністрацій. Головною темою наради залишалася проблема врожайності та шляхи її вирішення.
Важливо було знайти способи, як за наявних ресурсів і можливостей зберегти колишні рівні зборів. Адже посівні площі Миколаївщини використовували не лише для посіву пшениці, а й інших культур. І більшість всього зібраного йшла експорту. А це прямий спосіб для держави “заробити” живі гроші. Навіть у разі великої посухи, врожаю вистачило б щоб прогодувати жителів країни, але на експорт уже не вистачило б. І це могло призвести до продовольчих криз у всьому світі.
Місцевий досвід розв’язання проблеми
У Снігурівському районі знаходиться одна з філій ТОВ СП “Нібулон”. Президенту було запропоновано відвідати ці поля, щоб порівняти їх з рештою посівних площ області. Причиною такого рішення послужив той факт, що “Нібулон” вкрай суворо дотримується всіх агротехнічних норм. Тоді, як дрібні земельні орендарі часто нехтували правилами ведення сільського господарства з метою зберегти чи збільшити свій персональний прибуток.
Коли президент прибув на поля компанії, то був приємно здивований їхнім станом. Воно значно відрізнялося від стану полів, що не перебувають у власності “Нібулону”. Компанію заснували у 1992 році, і за весь час свого існування вона змогла набрати до штату першокласних фахівців та вивчити всі тонкощі ведення сільського господарства у південному регіоні України. Це саме те, чого не вистачало приватним землеробам.
Шляхи вирішення
Компанія “Нібулон” змогла підтримувати свої поля у належному стані, всупереч погодним умовам, лише завдяки їхній матеріально-технічній базі та наявності необхідних фінансових ресурсів. Приватними землеробами часто стають люди, що не мають аграрної освіти. І без наявності “фінансової подушки”, яка врятувала б їхнє становище у випадки неврожаю.
Дрібні миколаївські землероби часто заощаджують через те, що не впевнені у майбутньому врожаї. Адже їм потрібно потім житиме на ці кошти. А площі, які вони обробляють, часто не вистачає, щоб компенсувати невдачу на тому чи іншому відрізку посівної площі. У той час, як у великих компаній тисячі гектар, і невдача на десятці гектар для них не така відчутна і страшна. Проте, приватні землероби поруч із великими компаніями становлять свою частину експортованого продукту.
Допомогти їм могло б Міністерство аграрної політики. Точніше, мало б допомогти. Хоча б фінансовою підтримкою, а то й кваліфіковані співробітниками, які могли б розтлумачити дрібним аграріям, що саме їм потрібно робити, щоб врятувати грунт від посухи. Або ж взяти на себе розв’язання проблеми поливів оброблюваних площ.